четвер, 15 травня 2014 р.

"Герої не вмирають!"


Коли я дивлюся новини і читаю газети, в моїй душі з'являють різні почуття. З одного боку мені хочеться діяти, боротися з несправедливістю, але я знаю, що занадто юна, щоб щось змінити. З іншого боку на очі накочуються сльози, бо коли я бачу, як ховають молодих хлопців, чоловіків, і уявляю, як зараз важко їхнім коханим і близьким - серце роздирається, бо я знаю, що нічого  вже не повернути. Ми часто нарікаємо на власне життя : нам не вистачає грошей, в нас погане здоров'я, ми нещасливі , в нас проблеми на роботі,  в нас немає настрою через проблеми проводити час з рідними і  так далі. Але з часом ми збагнемо, що справді важливим є у нашому житті - це щасливі і здорові рідні, кохані і близькі нам люди. Та, на жаль, ми усвідомимо це, коли втратимо їх. Цінуйте своє життя і рідних вам людей, адже ми не знаємо, коли бачимося з ними востаннє. А ще, дорогі читачі, пропоную вам прочитати мій вірш, який я написала під впливом таких емоцій. Цим віршем я хочу вшанувати пам'ять усіх загиблих. Тому, пам'ятайте про свою Батьківщину, про тих, хто віддав найцінніше - життя. Любіть її  і боріться за неї, так , як це робили майданівці, поважайте і бережіть своїх рідних. Слава Україні!

"Герої не вмирають!"
Довкола тиша, люд уже мовчить...
Тріщить земля під тягарем скорботи.
З очей матусі сльози лиш бринять,
Бо сина рідного їй вже не оживити...

Мовчать уста вже сотні патріотів...
Лиш кров жива сочиться на бетон.
Їх вже нема, їх вже не повернути...
Їх смерть назавжди взяла у полон.

Затихло все : не б'ється жодне серце.
Вони пішли із честю в інший світ!
Пам'ять про них ніколи не погасне!
Вони померли за Вітчизни цвіт.

Лиш плач і біль за душами померлих...
Померкло небо, дзвони гомонять. 
Ховають їх - відважних і невинних,
Та вас, герої, будем пам'ятать!

Багато їх, не легко всіх злічити...
За рідну неньку сміло полягли
Героїв цих ми будем споминати!
Життя за нас бездумно віддали!











Немає коментарів:

Дописати коментар